Трагічний, величний і вічний Василь Стус.

 Трагічний, величний і вічний Василь Стус.



Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінничині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім'ї Семена Дем'яновича та Їлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів.

Протягом 1944—1954 рр. В. Стус навчався в середній школі № 75 м. Сталіно.

У 1954—1959 рр. навчався в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю "Українська мова та література", після закінчення працював учителем у Таужнянській середній школі Гайворонського району Кіровоградської області.

У 1959—1961 рр. В. Стус служив у лавах радянської армії, потім у 1961 —1963 рр. працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 м. Горлівки Донецької області, працював також підземним плитовим шахти "Октябрьская" у Донецьку, літературним редактором газети "Социалистический Донбасе", у 1963р. стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності "Теорія літератури". Переїздить до Києва.

У 1964 р. В. Стус віддає до видавництва "Молодь" першу збірку своїх віршів, що має назву "Круговерть"" (у 1965 р., одразу після виступу в кінотеатрі "Україна", набір збірки було "розсипано"). 4 вересня 1965р. поет виступив в київському кінотеатрі "Україна" з протестом проти серпневих арештів української інтелігенції, а 20 вересня 1965 р. його відраховано з аспірантури за "систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу", тобто за виступ у кінотеатрі "Україна".


В. Стус працює в будівельній бригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва у Феофанії під Києвом. Одружується з Валентиною Попелюх. Наступного року працює спочатку молодшим, невдовзі — старшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР. Змушений звільнитися з "традиційним" формулюванням: звільнений за власним бажанням.

З 1966р. і до арешту В. Стус працює старшим інженером відділу технічної інформації проектно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потому — старшим інженером проектно-технологічного об'єднання.

У брюссельському видавництві "Зимові дерева" 1970 р. вийшла друком друга збірка поета — "Зимові дерева" (у 1968р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва "Радянський письменник", але, добре усвідомлюючи, що надії на видання немає, прийняв рішення про передачу її за кордон). Факт публікації книги за кордоном особливо обурював суддів на процесі над В. Стусом у 1972 р.

У 1970р. В. Стус видав у самвидаві свою третю експериментальну книгу віршів— "Веселий цвинтар".

12 січня 1972 р. — поета вперше заарештовано.

7 вересня 1972 р. відбувся суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п'яти років ув'язнення та трьох років заслання.
Василь Стус належав до опозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, яка одверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Василь Стус вибрав друге. Та й не міг він вчинити інакше, навіть якби дуже хотів.




У цій книжці зібрані документи з шеститомної кримінальної справи, яка зберігається на полицях колишнього архіву КДБ УРСР у Києві. Як і за що було арештовано поета? Хто під час процесу намагався врятувати Василя Стуса, а хто зробив усе, Щоб він назавжди зник за гратами.


















https://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=12256

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Тематична бесіда " Я маю право"

Про назву концтабору Бухенвальд