"72 трагічних і героїчних дні: про що мовчать київські доти"
Столиця України 22 червня, з самого початку війни стала прифронтовим містом. На світанку, о 3.15 перші бомби впали на Дарницю та Святошино. Та всупереч планам гітлерівського командування, місто на Дніпрі відбивало атаки ворога понад 70 днів.
11 липня 1941-го німецькі війська 6-ї армії Вермахта під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. На підступах до річки Ірпінь, сіл Білогородка, Буча, Ірпінь, Мостище розгорнулися жорстокі бої. Але взяти Київ з наскоку не вдалося. Ворог рушив в обхід, прориваючись до Києва через Фастів і Васильків. 30 липня противник наніс сильний удар силами трьох піхотних дивізій 29 армійського корпусу. Атаку німців повинні були стримувати зведений загін генерал-майора Мотикіна: 147 і 175 стрілецькі дивізії з частинами підсилення, спираючись на ДОТи КіУР, гарнізони яких на даній ділянці фронту складалися з бійців 28-го окремого кулеметного батальйону (опб). У місті було створено 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 32 805 чоловік. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 р. зуміли зупинити ворожий наступ на Київ.
Але взяти Київ відразу не вдалося. Ворог рушив в обхід, прориваючись до Києва через Фастів і Васильків. Щоб захистити столицю, 200 тис. киян влилося до лав армії, 90 тис. – у народне ополчення і винищувальні батальйони. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. В тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 р. зуміли зупинити ворожий наступ на Київ (на фото «Встановлення протитанкових «їжаків» на Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги), навпроти заводу «Більшовик»).
10 вересня розпочали форсування Дніпра. У ніч на 15 вересня німецькі війська в районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення. В оточення в районі Києва потрапили 5-а, 37-а, 26-а, частина 21-ї та 38-ї армій і окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ. 19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли Київ.
Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Війська більше ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати в тил багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил. Найбільше оборонялися такі райони Києва: Святошино, Феофанія. Голосієво, район Конча-Заспи. Та найжорстокіші бої точилися в Голосієво аж до села Віта-Поштова (особливо на ділянці Юрівка – Гатне-Чабани) та поблизу хутора Мриги.
Стійкість і героїзм киян змусили гітлерівське командування відмовитись від плану швидкого захоплення міста. Втративши понад 100 тис. солдат і офіцерів, німецька армія призупинила наступ. На превеликий жаль, у так званому «Київському котлі» загинуло близько 700 тис. (за неповними даними, не рахуючи мирного населення) оборонців Києва.
Коментарі
Дописати коментар