Притчі про дружбу, яка змусить Тебе замислитись
Влучні, мудрі та повчальні притчі про дружбу. Кожна з них — безцінна перлина літературної творчості. І кожна змусить Тебе усміхнутися та задуматись про цінність вірної дружби.
Короткі притчі про дружбу та відданість до кінця. Ти не пошкодуєш жодної витраченої хвилини!
Двоє друзів
Зворушлива притча від італійського священика Бруно Ферреро про двох воїнів, гідних називатися справжніми друзями. Вони не бояться діяти, відчувати і просто жити. Не страшно їм і піти… бо вони точно знають, що недарма проживають дні.
Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед, і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. Їх дружба сягала ще молодших класів школи. Разом вони вирішили піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.
Їм пощастило, і вони опинилися в одному батальйоні. А далі їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі.
Якийсь час Франк і Тед перебували в облозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію.
Вояки під пекельним вогнем супротивника ішли вперед цілу ніч. Зранку дісталися до якогось села. Проте Теда не було. Франк кинувся його шукати, аж знайшов прізвище друга у списку зниклих безвісти. Франк підійшов до командира із проханням дозволити йому рушити на пошуки.
— Це надзвичайно небезпечно, — сказав командир, — Я вже й так втратив твого друга, а ти хочеш, аби позбувся й тебе? Там іде страшна стрілянина.
Проте Франк все ж подався шукати Теда. Минуло кілька годин, заки він знайшов його. Тед був смертельно поранений. Франк обережно узяв його на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл. З останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.
— Чи ж варто було вмирати, аби врятувати вбитого? — спитав командир.
— Так, — прошепотів Франк, — Перед смертю Тед вимовив: «Я знав, що ти прийдеш».
Скільки людині потрібно друзів
Як гадаєш, скільки треба мати друзів, аби почуватися щасливим? Одного, двох, чи, може, кілька десятків? Дотепна притча про дружбу від Бориса Крумера відповість на це риторичне питання і допоможе розставити усі крапки над «і».
Учень прийшов до Вчителя і запитав його:
— Вчителю, скільки друзів повинно бути у людини – один чи багато?
— Все дуже просто, – відповів Учитель, — зірви мені он те червоне яблуко з верхньої гілки.
Учень задер голову і відповів:
— Але воно дуже високо висить, Учителю! Мені не дістати.
— Поклич друга, нехай він допоможе тобі, — відповів Майстер.
Учень покликав іншого учня і став йому на плечі.
— Мені все одно не дістати, Учителю, — промовив засмучений учень.
— У тебе більше немає друзів? — посміхнувся Учитель.
Учень покликав ще приятелів, які крекчучи стали підійматися один одному на плечі та спини, намагаючись побудувати живу піраміду. Але яблуко висіло занадто високо, піраміда розсипалася, і учень так і не зміг зірвати жадане яблуко.
Тоді Вчитель покликав його до себе:
— Ну, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?
— Зрозумів, учитель, — сказав учень, потираючи забитий бік, — багато — щоб усі разом ми змогли вирішити будь-яку проблему.
— Так, — відповів майстер, засмучено похитуючи головою, — дійсно, потрібно багато друзів. Щоб серед усього цього збіговиська гімнастів знайшовся хоча б один розумний чоловік, який здогадався б принести драбину!
Коментарі
Дописати коментар