Кедровий горішок
Свій псевдонім "Коллоді" автор взяв за назвою міста, де виріс. Свій найвідоміший твір про дерев'яного хлопчика він написав уже в зрілому віці, хоча для дітей писав до цього протягом багатьох років.
Повість «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» вперше була опублікована в Римі у вигляді роману-фейлетону на сторінках «Газети для дітей» 7 липня 1881 року, а через два роки вийшла окремим виданням. «Піноккіо» — одна з найбільш смішних і зворушливих книг світової літератури. Дерев'яного довгоносого хлопчиська, нестерпного, доброго, дотепного, дурний як пробка, упертий як осел, плаксивого і сміхотливого, егоїстичного і великодушного, знають у всіх країнах. Головною особливістю персонажа Піноккіо стала його брехня, під час якої кожен раз збільшувався його дерев'яний ніс. Казка Карло Коллоді переведена на 87 мов світу.
"Піноккіо" - в перекладі з тосканського діалекту "кедровий горішок" - прославив не тільки письменника, а й містечко Коллоді, де дерев'яному чоловічкові навіть встановлено пам'ятник.
Казку "Піноккіо" безліч разів екранізували і створювали ілюстрації до нових книг. Серед найвідоміших ілюстраторів Піноккіо були Роберто Інноченті і Лібікі Марайа. Однією з найбільш яскравих інтерпретацій можна вважати роботи студії Волта Діснея.
Крилаті фрази з казки "Піноккіо":
Дай волю поганому хлопчику, і він сам перетвориться на віслюка.
Послухай! Совість - це внутрішній голос, якого люди не слухають. Ось звідси у людей всі проблеми!
Я сміюся над дурнями, які вірять у всяку нісенітницю і даються в обман спритникам.
Коли небіжчик плаче, це означає, що він починає одужувати.
Можуть статися найчарівніші, фантастичні речі, і всі вони починаються з бажання.
Ми, діти, всі такі! Ми більше боїмося ліків, ніж хвороби.
Брехня буває двох видів: у однієї брехні короткі ноги, в іншої довгий ніс.
Хворий швидше живий, ніж мертвий...
Коментарі
Дописати коментар