Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Поетичний вечір. Вірші П. Воронько

Платон Воронько народився 18 листопада 1913 року в селі Чернеччина. Його батько був ковалем, дід - кобзарем. У 1932 році закінчив автотехнікум і навесні того ж року за путівкою поїхав в Таджикистан на будівництво . Там же почав писати свої перші вірші. У 1938-1941 роках навчався у Московському літературному інституті імені М. Горького.

Добровольцем пішов на війну 1939-1940 років. Був бійцем лижного батальйону, командував групою, що діяла у ворожому тилу. Командував групою мінерів-підривників, потім Олевським партизанським загоном. Брав участь в Карпатському рейді. Взимку 1944 року він був важко поранений; на санях через лінію фронту його доставили в Київ.
У 1945-1946 роках працював у редакції журналу «Дніпро». Брав участь у роботі Всесвітньої конференції демократичної молоді у Лондоні. У 1947-1948 роках був відповідальним секретарем комісії по роботі з молодими авторами. У 1950 році П. Н. Воронько обраний депутатом Київської міської Ради.

Його збірки для малих читачів: «Читаночка», «Ярик-школярик», «Казка про Чугайстра», «Облітав журавель» та інші.

П. Воронько любив людей, умів розпізнавати їх у натовпі і тепло озивався на їхні радощі. Від книжки до книжки в його поезії зростала майстерність.

Тематичне, емоційне розмаїття, багатоголосся своєї лірики П. Воронько сам підсумував у вірші “Люблю поезію”.
Особлива магія його віршів – у їх нестарінні. Ці віршики легко вчити навіть малюкам, цікаві історії та персонажі розвивають уяву, вміння радіти та співчувати, а теплий гумор, без сумніву, налаштовує маленьких читачів та їх батьків на чудовий настрій.

***
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

***
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»

***

Голуби злетілися біленькі, —
Мабуть, хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.

Не спурхне сніжок цей голубами.
Як весняне сонце припече,
Він струмком зів’ється між горбами
І в далеке море утече.

***
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок,
І у тому піджачку
Він гуляє по садку,
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.

***

На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг
І знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

***
Сива матінка-зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.

У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.

ДІДІВ ПОРТРЕТ
Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
— Все, як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!
Вмить зібравсь
Омельків рід:
— Справді, з баби вийшов дід!
 


 


Список літератури:

1.Воронько, П. Ніколи не хвались / П.Воронько . – Київ: «Веселка», 1986. -16с.

2. Воронько, П. Читаночка / П.Воронько. – Київ: «Веселка», 1989.- 86с.

3. Воронько, П. Баранець / П.Воронько // Віршики для малят: Для дошк. та мол. шк. віку.- Київ: Лелека, 2006, - с.13.

4. Воронько, П. Кошеня / П.Воронько //Казки.Вірші.Загадки.Оповідання.- Київ: Кобза, 2002.- с.233.

5. Воронько, П. Журавлики линуть / П.Воронько // Білий, І. Сходинки-2.- Київ: А.С.К., 1998.- с.76.

6. Воронько, П. Перший сніг / П.Воронько // Фіненко, О. Улюблена читанка: Хрестоматія для позакласного читання 1-4 класи.- Донецьк: ТОВ ВКФ»БАО»,2003.- с.128-129.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Зустріч із Есауловим Олександром Юрійовичем