Це моя Україна - це моя Батьківщина

                Історія новорічної листівки

Відомо, що аналоги сучасних вітальних листівок китайці використовували понад тисячу років тому. Але спершу на них указувалось лише ім’я людини, яка нанесла візит господарю дому, але не застала його на місці.

Спочатку з’явились написи, що супроводжували новорічні подарунки, а потім – і власне вітання. Найчастіше бажали щастя, здоров’я, довголіття і благополуччя.

Прообразом сучасної святкової листівки слід вважати середньовічні гравюри, присвячені народженню Ісуса Христа.

У XV ст. у Німеччині практикувалось дарування рідним Andachtsbilder, свого роду вітальної листівки з малюнком Немовляти і надписом «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»). У Нідерландах у XVI ст. були поширені «sanctjes» (буквально «святий»), своєрідні листівки із зображенням Святого Миколая. Ще більше наблизили появу листівок так звані «Шматочки Різдва», які робили на початку XVIII ст. школярі. На великому папері з вигравіюваними (з 1820 року кольоровими) краями вони писали батькам привітання зі святом, щоб показати, наскільки добре покращився їхній почерк за останній рік. У XIX ст. зароджується традиція надсилати вітання поштою.

Перша масова листівка була випущена 1843 року в Лондоні на замовлення Генрі Коула за ескізом ілюстрації Джона Коллкотта Горслі. Ідея припала до душі споживачам. Було надруковано партію карток, що складалась з 2050 примірників.

З тих пір звичай вітати своїх близьких і друзів з Новим роком поштовими листівками завоював весь світ.

1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників. Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.

Ілля Рєпін. Перша різдвяна поштівка з українською тематикою, 1898 рік

Хронологічно відтворити всі періоди появи та розвиту мистецтва різдвяної листівки в Україні майже неможливо. Так, наприклад, не збереглися українські листівки періоду 1895 — 1900-х років. Однак, точно відомо, що першим за справу створення листівок береться український митець Осип Курилас. Уже на початку 1901 року з’являється оформлена ним серія карток, видана Н. Джулинським, що ілюструє церковні та народні пісні.

Вже з 1902 року на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.

На вітальних листівках традиційно містили сюжетне зображення або символічні мотиви свята — зірка, ясла зі святим Немовлям на сіні, Марія з Ісусом, ангели, пастушки, Йосип та волхви, а також тварини (віл, віслюк, вівці). Художники часто вводили елементи пейзажу, архітектури та різні побутові деталі.

На початку ХХ ст. святкові листівки друкувались у кількох видавництвах, зокрема видавництві Якова Оренштайна, «Галицька накладня» в Коломиї, львівських видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Русалка», «Преса», «Українське мистецтво» та ін..

Водночас українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою.

Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося з кінця 1980-х років. На поштівку повертаються сюжети народження Христа, зображення церкви, Віфлеємської зірки, дідуха, колядників тощо.

З роками у різних країнах склались і свої національні традиції. В Японії, наприклад, існує традиція дарувати перед Новим роком листівки із зображенням тварини, які відповідають цьому року за східним календарем. Такі новорічні листівки ("ненгадзьо") жителі Країни Сходу Сонця посилають один одному сотнями. В них прийнято дякувати своїм родичам та знайомим за все хороше, що трапилось у році, який відходить, і висловлювати надію на продовження добрих відносин у подальшому.

В Австрії дуже поширений звичай посилати новорічні листівки із національними символами щастя. На таких поштових картках як правило зображені сажотрус, чотирилиста конюшина і свиня.

Однак, що б не було зображено на новорічній листівці, у людини, котра взяла її до рук, народжується відчуття свята, дитинства та дива.

Шкода, що тепер перед Новим роком наші поштові скриньки вже не завалені привітаннями, як у колишні часи, коли кожна людина, яка себе поважає, іще задовго до бою курантів, щиро підписувала двадцять і більше новорічних листівок рідним, друзям, знайомим. Ми лишили себе задоволення перебирати вміст коробки з пам’ятними вітальними листівками, як це робили наші рідні.