Літературна година

Бібліотека для дітей №15 у співпраці зі спеціалізованою школою №71 провела для учнів літературну годину «Шевченкове слово – то пісня народу», присвячену життю і творчості Тараса Шевченка.

Це була не просто розповідь про поета, а нагода показати його як живу людину: ту, що працювала, закохувалася, дружила, раділа й тужила за рідну Батьківщину.

Учні читали напам’ять вірші:

• «Садок вишневий коло хати»
• «Тече вода з-під явора»
• «Зацвіла в долині червона калина»
• уривок з поеми «Кавказ»

Після поетичної частини діти малювали селянську хатинку — таку, в якій колись жив Тарас. Малюнки вийшли світлими й щирими: білі стіни, солом’яна стріха, тинок, квіти під вікнами.

А потім учні давали короткі інтерв’ю, на яких розповіли, що найбільше запам’ятали з нашої розмови:

• Тарас Шевченко — визначний український художник, у 1860 році отримав звання академіка гравюри від Петербурзької академії мистецтв. Він став одним із перших академіків гравюри у Східній Європі.
• Його талант помітили друзі-художники й допомогли викупити з кріпацтва.
• Твори Шевченка перекладені більш ніж ста мовами світу.
• За життя його більше цінували як художника, а не як поета.
• Поет завжди одягався досить модно, оскільки добре заробляв, будучи успішним портретистом.
• Улюбленим напоєм Шевченка був чай, у який часто додавав ром, а улюблена страва — борщ із сухими карасями, свіжою капустою і приправами.
• З 47 років життя лише 15 провів в Україні, яку оспівував у кожному творі; решту часу — заслання, навчання, життя у Петербурзі, де й помер.
• Згодом його перепоховали в Каневі, де у 1884 році відкрили Перший народний музей Тараса Шевченка. В одній половині музею жив Іван Олексійович Ядловський, котрий півстоліття вірно охороняв Шевченкову могилу.

"Заповіт" Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Т. Г. Шевченко